Джерело

Джарилгач - острів, навколо якого безліч легенд та небилиць. Деякі з них вигадані заповзятливими туроператорами, інші народилися з переказів один одному. Щоб знайти істину, треба було вирушити туди самому.

Острів лежить на півдні України, Херсонській області. Добратися до нього можна із міста Скадовськ. Або ж із Лазурного, якщо хочете потрапити на західну частину острова, яка є піщаною косом. Найчастіше всі обирають центральну частину, і більшість катерів та яхт ходять саме сюди. Тут же, підприємливі бізнесмени організували невеликий півстанок, гордо назвавши його українські Мальдіви. Звичайно ж, наївні люди спокушаються розповідями про дивовижні пляжі, де в теплих та прозорих водах хлюпаються дельфіни. Частково цеправда, але туроператори замовчують про те, що острів досить великий і тут справжнісіньке царство дикої природи. Виходячи з цього, щоб побачити диких тварин у їхньому природному середовищі, потрібно трохи більше, ніж просто приїхати на теплоході на острів.

Попередньо вивчивши місцевість за допомогою географічних карт, флору та фауну острова, я вирушив у дорогу. Мені треба було провести тут три дні, в автономному режимі… Спорядження було обрано виходячи з умов перебування на острові цієї пори року. До того ж, гостро стояло питання з прісною водою. На щастя, на острові є чотири джерела, де можна поповнити запаси. На жаль, безліч людей, які вирішили пройти в глиб острова, безтурботно ігнорують цей момент… Мені на заваді зустрілася одна така група відпочиваючих, які банальо заблукали і були без добового запасу води. Довелося їм зрозуміло пояснити, чим загрожують такі пошуки моря з дельфінами. Що ж являє собою острів Джарилгач? Це найбільший острів за площею і другий за довжиною (після Тендрівської коси) України та Чорного моря. Омивається Каркінітською затокою та Джарилгацькою затокою. Площа 62 км. На території острова розташований Джарилгацький національний природний парк, створений у 2009 році. Довжина острова – 42 км (основна частина 23 км, вузька частина 19 км), максимальна ширина – 4,8 км. Усі береги острованалежать до акумулятивного типу. Найвища точка – 2,8 м. Береги острова розташовані – 0,4 м над у.м. Середня висота острова: від -04 до 05 м над у.м.

На цій величезній території розташований дивовижний світ дикої природи. Ніколи в житті я не бачив такої різноманітності живих організмів в одному місці. До того ж у їхньому природному середовищі… Місцями було навіть боязко, коли ти виходячи вузькою стежкою до солончаку, зустрічаєшся віч-на-віч з оленем або муфлоном.

Південний берег острова омивається відкритим Чорним морем із м'яким піщаним пляжем. Практично вся берегова лінія чиста, подекуди можна виявити намиви морської трави, яка гниє, видаючи жахливий запах. Де-не-де є місця, де водорості викидаються штормом і корчі, утворюють фантастичні краєвиди. Під жаркими променями сонця тепле море буквально кишить медузами загону корнеротів. Рідше можна побачити Аурелію. Для людей вони не становлять особливої небезпеки, хоч і контакт із голою шкірою малоприємний. Тут же можна зустріти і дельфновий. Мені пощастило за день дослідження південної частини острова протягом дня, я бачив їх багато разів. Одного разу дельфін-білобочка підплив дуже близько, вистрибуючи з води, наче запрошував поплавати поруч із ним. Приголомшливе красиве видовище.

На східній частині острова розташований маяк. Вірніше, їх два – один старий, який кажуть спроектований самим Гюставом Ейфелем, і новий. Тут же розташоване джерело артезіанської свердловини із чистою прісною водою. Ці два фактори зробили з цього місця невеликий курорт, куди привозять натовпи відпочиваючих. На щастя, їм нічого не потрібно, крім відлежування боків і далі, ніж на сто метрів, від моря вони не заходять.

Тут можна помилуватися гарною бухтою та витонченістю старого маяка. На жаль час і навколишнє середовище до нього нещадні… Думаю мине трохи часу і його поглине історія. Тут острів звужується настільки, що між двома берегами майже сотня метрів. Це місце є прекрасним вибором для розбивки табору. Надвечір похмура погода розвіялася і вночі, можна було насолодитися видом Чумацького шляху, міріадами зірок та рештками Персіади.

Другий день видався найважчим та насиченішим. Треба було пройти по суші половину острова, вивчаючи солончаки та степ. Сонце тим часом піднімалося вище і вище. Чим далі заходиш у глиб острова, тим виразніше помітно буйство тутешнього життя. Ти буквально йдеш слідами диких тварин. Ось до солончаку виходить низка слідів парнокопитних, мабуть козулі. Тут же, видно сліди більші, мабуть, що належать муфлон. Серед них видно маленькі цяточки, які, напевно, залишив єнот. Поки ти це розглядаєш, гадаючи, коли вони встиглиЧи так неабияк наслідити, непомітно зустрічаєшся віч-на-віч з цими ж тваринами. Зустріч з муфлоном була такою несподіваною, що на мить я забув, що потрібно встигнути зробити фото. Стояв і дивився, не маючи змоги відірвати погляд від його найкрасивіших рогів! Неймовірно граційна і дуже красива тварина.

Десь на півдорозі, коли дорога по піску і через високу траву, що кишить мільйонами комарів, почала вибивати з сил – з'явився будинок лісника. Тут є ще одне джерело. Правда він не дуже обладнаний, і щоб набрати води, необхідно бути дуже обережним. До цього джерела приходять не лише люди… Продовження дивіться у джерелі