Крейсерсько-гоночні яхти чвертьтонного класу IOR вже здобули серед яхтсменів нашої країни досить широку популярність. .До незаперечних переваг яхт цього класу відносять порівняно невисоку вартість, невеликі габаритні розміри та осадку, можливість утримання судна та управління ним силами нечисленного екіпажу. У щорічних змаганнях на Кубок Онезького озера, наприклад, у цьому класі стартує понад 30 яхт. Представницькими є також гонки, що проводяться за участю чвертьтонників на Чорному морі, на Волзі та в ряе інших районів країни. В останні два-три роки практично на всіх цих змаганнях лідирують яхти типу «Конрад-25» (польської будівлі), які, будучи досить складними в управлінні та налаштуванні, вимагають постійної уваги екіпажу для підтримки максимальної швидкості.

Основні дані яхти «СТ-25»

Ідеї покладені в основу проекту

Випускається на Талліннській експериментальній верфі спортивного суднобудування з 1973 р. чвертьтонник дерев'яної конструкції морально застарів. Для досягнення хороших результатів у гонках ці яхти зазнають модернізації, що виконується силами окремих ентузіастів. Так, істотного поліпшення гоночних якостей яхт досягли конструктори студентського КБ «Яхта» при Миколаївському кораблебудівному інституті, які протягом кількох років займалися модернізацією проекту. Проте явно назріла потреба у створенні нового, більш соврного проекту чвертьтонника, в якому використовувалися б результати останніх досліджень в галузі гідроаеродинаміки яхт та досвід крейсерських перегонів. Такий проект і був розроблений спільними зусиллями конструкторів Талліннської судноверфі та СКБ «Океан» Ленінградського кораблебудівного інституту. Розробка технічного проекту нової яхти в цьому СКБ (за договором з верф'ю) супроводжувалася екпериментальними дослідженнями в галузі гідромеханіки, аеродинаміки та ергономіки, а також порівняльним аналізом проектних характеристик бвеликої кількості зарубіжних яхт-аналогів. Були виявлені загальні тенденції у розвитку даного класу, ті риси яхти, які можна вважати перспективними: це висока енергоозброєність вітрилами, мала водотоннажність, оснащення типу 7/8 з розвиненим гротом, дещо підвищений гоночний бал IOR – 5,5 м.

Новий чвертьтонник, що отримав індекс «СТ-25» (спортивно-туристський, 25 - найбільша довжина корпусу у футах), має архітектуру, типову для сучасних крейсерсько-гоночних яхт. Характерні низький надводний борт, розвинена кормова звиса, великий розвал бортів, коротка висока рубка і довгий, відкритий з корми кокпіт. Кільова лінія має плавний підйом у носі та пологий, з невеликим перегином, вихід у кормі. Експерименти в басейні ЛКІ показали, що така форма корпусу найвигідніша на розрахунковій швидкості руху. При цьому на повних курсахегко може бути досягнутий режим серфінгу, чому сприяє також широка плоска корма. На гострих курсах для досягнення максимальної швидкості необхідні ретельне дифферентування, і відкренювання яхти екіпажем. Для поліпшення ходових якостей у слабкий вітер було вжито всіх заходів для зменшення змоченої поверхні корпусу за рахунок застосування радіальних обводів шпангоутів у підводній частині.

p align="justify"> Технологічні процеси, освоєні на ТЕВСС, визначили основні конструктивні особливості проекту. Склопластиковий корпус, виклеєний у матриці, має обшивку змінної товщини, підкріплену поперечним набором. У районі вилиці шпангоути спираються на стрінгер, який також є опорою для настилу ліжок. Середня частина днищової обшивки підкріплена розвиненими склопластиковими флорами, що сприймають навантаження від баластного наповнювача. Тут же встановлені рими, за які кріпляться стропи під час підйому та спуску яхти. Палуба, маюая тришарову конструкцію із заповнювачем з пінопласту, спирається на три поперечні рами та піллерси під кокпітом. Зовнішня поверхня настилу має нековзне покриття, яке виконується безпосередньо в матриці. Надалі, ймовірно, з'явиться можливість застосувати сендвічову конструкцію і для корпусу, що дозволить знизити трудомісткість спорудження яхти та досягти зниження маси корпусу.

Каюта

У яхті обладнані чотири постійні спальні місця - два дивани в центральній частині і подвійне ліжко, розташоване в ніс від щогли (на ходу воно використовується для зберігання вітрил). Камбуз розташований поблизу міделя, що забезпечує зручність приготування їжі та гарну вентиляцію. На стоянці у камбуза може бути закріплений обідній стіл; під час перегонів та в походах він зберігається під кокпітом і у висунутому стані використовується як штурманський. На правому борту під кокпітом є місце для мокрого одягу.

Загалом рівень комфорту на нашій яхті, мабуть, вищий, ніж на гоночному варіанті "Конрада-25". Рубка має великі розміри; збільшено також розміри вхідного люка, оскільки в гонках він використовується для подачі та прибирання вітрил. Форлюк значно зменшено, оскільки служить головним чином для вентиляції.

Палуба

Планування палуби типове для сучасної гоночної яхти. Для налаштування передніх вітрил використовуються дві пари поперечних погонів (схема, що добре зарекомендувала себе на однотоннику «Форвард»). Всі фали виведені на рубку в районі вхідного люка, де встановлені кулачкові стопори на шарикопідшипниках. Розвинений погон гіка-шкота розташований у центрі кокпіту; сюди ж виведено ходові кінці талів бакштагів та ахтерштагу. Застосована схема проведення такелажу дозволяє здійснювати тонке налаштування озброєння в залежності від курсу яхтиості вітру.

Слід зазначити, що у зарубіжному яхтобудуванні намітилася тенденція до вузької спеціалізації яхт за основним призначенням. Всі яхти «тонних» класів проектуються, будуються і використовуються виключно для виступів у змаганнях, а крейсерські їх варіанти, хоча і створюються найчастіше на базі тих же корпусів, відрізняються від гоночних плануванням палуби, обладнанням та загальним розташуванням. При створенні нашого проекту ми враховували, що ці ж яхти будуть використовуватися і для чисто крейсерських плавань, а також те, щортсмени під час тривалих змагань живуть на яхтах і потребують певного комфорту. Тому остаточний варіант «СТ-25» є компромісним рішенням з усіма його перевагами і недоліками. Проте перевага все ж таки віддана гоночним якостям, тому можна очікувати, що яхта буде достатньо сильною в гонках. Підтвердженням цього є п'яте місце, зайняте головною яхтою «Поларис» у її перших змаганнях серед 27 учасників традиційної регати у Муху-Вяйні. Це успіх і ВКВ «Океан», і колективу ТЕВСС,віддав яхту чудової якості. На високу оцінку заслуговує і екіпаж «Полариса», який зумів у дуже стислий термін (безпосередньо я перегонах) освоїти нову яхту,

Досвід експлуатації головного зразка, безсумнівно, виявить і слабкі сторони проекту, які усуватимуться на наступних судах серії.

Екіпаж «Полариса» свідчить

Побудований на ТЕВСС за проектом "СТ-25" чвертьтонник "Поларис" був спущений на воду перед самим стартом Муху-Вяйнської регати, тому вихід у гонку на ньому для екіпажу, який очолював майстер спорту Еіно Тувіке, був першим виходом на новій яхті. (Окрім капітана у складі екіпажу було ще два майстри спорту По вітру.) Регата ця проходила при помірних та слабких вітрах. В одній групі з «Поларисом» стартували 26 яхт польської будівлі типу «Конрад-25» та «Коїрад-26». Порівнюючи ходові якості нової яхти із суперниками, вдалося встановити, що «ПЛарис» йде крутіше до вітру і розвиває більш високу швидкість не тільки на крутих, а й на повних курсах. На тому хвилюванні, що зустрілося учасникам змагань, яхта не брала воду на палубу та показала гарну схожість на хвилю. Вода в корпус яхти не потрапляла, якщо не брати до уваги незначної течі через форлюк (через дефект гумового ущільнення). Крениться яхта порівняно легко і вимагає постійного відкренювання масою екіпажу, що може свідчити про недостатню стійкість. Усередині «Полариса» немає нічого зайвого, протерівень комфорту навіть за порівняно тривалому плаванні нас цілком задовольнив. Вдале внутрішнє планування створює відчуття простору; яхта не здається тісною навіть тоді, коли в каюті, крім чотирьох членів екіпажу, знаходяться і гості. "Поларис" був озброєний щоглою з легкого сплаву того ж профілю, що використовується для "Торнадо"; гік був використаний від яхти "Зоряного" класу, а спинакер-гік - від яхти "Солінг". Такелаж з двома форштагами та двома парами бакштагів дозволяє налаштовувати яхту на будь-який курс і майже на будь-яку швидкість.тра. До речі, налаштування на ходу передніх вітрил за допомогою двох поперечних погонів виявилося дуже зручним; її можна виконувати через носовий люк, не виходячи на палубу. Зручно також зосередження ходових кінців фалів біля вхідного люка. Рульовий має можливість зі свого місця «підналаштовувати» яхту, так як ходові кінці бакштагів на ахтерштагу проведені на погон гіка-шкота, розташованого в центрі Кокпіта.