Джерело

15 червня. Крім того, що сьогодні пройшли 94 км і сказати особливо нічого. Ну, я ще промок пару разів

Ми знялися з якоря о 4:20 ранку, з розрахунком прийти в Волзький раніше, встигнути сходити по магазинах, заправитися паливом і газом. Переночувати, а вранці – у шлюз! Погода з ранку була хороша, нічого цікавого, типу шквалів і мілин, не зустрічалося, і тільки на підході до Волзького попереду здалася хмарка

Але, як мені колись сказав мій учитель Валерій В'ячеславович Романов: "Яхтсмен вологи не бояться!" Так що посміхаємось і не звертаємо уваги)

А у Каті в каюті взагалі затишніше, і печі сухі під рукою)

Перша хмарка нас тільки краєм зачепила, але й друга на підході. А ми вже на підході до Волзького, настав час виглядати, куди тут звернути в я/к "Алькор"

Повз другий проскочити не вдалося. Незатишно. І не видно нефіга) і вітряно

Але все закінчилося незабаром. Ми, кривою доріжкою, обрамленою мілинами, дісталися яхтклубу і пришвартувалися між місцевих яхт о пів на третю, трохи раніше, ніж планували. Два роки тут зимувала дружня нам московська яхта "Глорія" , так що нас тут зустріли як гарнихакомих. Це дуже симпатичне, тихе містечко, і люди чудові. А скільки тут птахів! Прямо з борту яхти, ще при швартовці, я спостерігав одночасно не менше трьох виводків малих поганок, двох удодів і кам'янку! Наша щогла друга справа.

А ось саме містечко виявилося не дуже гостинним)) Дороги тут розбиті, а минулий дощ перетворив їх на канали. Ми спробували пройти по магазинах пішки, але невдовзі з ганьбою здалися і повернули назад, перевзутися, сушиться і викликати таксі.

Дякую, що дочитали, продовження слідує.