Ялта
Нам залишився один перехід до Севастополя, там закінчиться наша подорож цього сезону. А поки що ми в Ялті, і збираємося трохи відпочити)
Завдяки тому, що порт охороняється, ми вперше з самого Ростова-на-Дону змогли зійти на берег всією командою. І вирушили подивитися на вечірню Ялту, а також посидіти в якомусь ресторанчику.
Ми прогулялися по набережній повз пришвартовані яхти, але нам довелося швидко покинути це місце, тому що Феня прагнула застрибнути в кожен човен))
Панорама центру Ялти
А потім ми заглибилися у вузькі вулички, щоб знайти містечко, де можна було б підкріпитись.
Знайшли. Посиділи. Відпочили.
Дехто навіть сильно відпочив)) А ще й тут не обійшлося без дзвінків прикордонникам. Справа в тому, що тепер ми маємо оформити заявку на вихід із порту Ялта та на перехід до Севастополя. Треба самим додзвонитися на заставу і знову розповідати прикордонникам про себе та човен)))) Додзвонилися. Розповіли.
Вранці 4 липня, о 5:20 ми вийшли з Ялти.
Вчора прогноз погоди був непоганий, але взагалі небо не дуже хороше. Сьогоднішній прогноз трохи гірший, але теж нічого)
Та гарно! Хвиля, щоправда, похитує човен більше, ніж звичайно.
І чим далі ми відходимо, тим хвиля стає неприємнішою.
Ми чули переговори на 16 каналі: дві баржі в районі Босфору потребують допомоги і якийсь рятувальник йде до них, хвиля там близько 4 м заввишки. Але Босфор далеко.
Ще ранок, а я вже втомлений. Мабуть дається взнаки те, що я вже відчуваю наближення кінцевої точки подорожі, і не можу сконцентруватися.
А ми вже Ластівчине гніздо пройшли, і з мисом Ай-Тодор порівнялися. Біля мису пов'язувалися з прикордонниками, тут, певне, починається територія наступної застави. Лягаємо на курс 230, щоб оминути чергову заборонену зону. Будь вони неладні, ці зони, через них нам доведеться зробити гак в зайвих 20 миль.
Зараз вітер і хвиля майже попутні, але вітер слабкий і нас добряче похитує. Хвилі наздоганяють човен, піднімають корму, і прокотившись під дном, віддаляються на захід. Добре б тримати курс на той далекий мис на горизонті, так ми б і шлях зрізали, і хвиля не так сильно розгойдувала б човен, але не можна))) О 9:20 я віддав румпель Саші і пішов спати
Відпочив годинку. О 10:40, коли ми пройшли мис Сарич, хвиля почала збільшуватися. Я сподівався, що коли ми повернемо на північ, умови стануть комфортнішими, але відразу за мисом нам відкрилося ось таке видовище. І вітер, і хвиля йшли якраз нам назустріч. Як то кажуть, прийшло, звідки не чекали))) Приблизно по центру кадру Балаклава, а Севастополь ліворуч і далі, і прихований у негоді)) Потім уже ніхто не знімав, тож тільки розповідь буде. Ідемо назустріч грозі
Ось наш трек із моїми тимчасовими познаками. Маячок у верхньому правому кутку – мис Сарич.
11:00 ми повернули на північ, наївні))
11:50 Хвилі ще виросли, за моєю оцінкою вони близько 2,2 метрів (висота надводного борту у нас майже метр + мої очі приблизно на 80 см вище + гребінь хвилі, коли ми у западині, вище моїх очей ще на пів метра). а якщо рахувати, як серце підказує, то чотири метрові хвилі, не менше!)))))), але регулярні. Правда, іноді серія помітно високих хвиль приходить, добре хоч рідко. Іноді гребені обрушуються. Ми й так йшли під скрученим стакселем і мотором, але зараз вирішили стаксель прибрати зовсім, все одно вітер і хвиля точно зустрічні. Скрутити-щось скрутили, але якось не дуже добре. Справа в тому, що у нас безглузда система закрутки без обтічника штагу. Вітрило піднімається на ракс-карабінах нескінченним фалом і закручується просто навколо штагу. Але на такому вітрі, як дме зараз, нижня частина закручується щільно, а нагорі утворюється кишеня, яка тріпає вітром.
12.00 спробували перезакрутити, і це було помилкою. Закрутку заклинило, і поки ми з нею поралися, вітрило мимоволі розкрутилося і почало рватися. Тут я віддав румпель і побіг на бушприт, щоб спустити вітрило повністю, але не тут-то було: ослаблений нескінченний фал швиденько обплутав один з раксів, і, що характерно, якраз на метр вище за місце, куди я міг дотягнутися.
12:20 ми розвернулися і йдемо по хвилі, так качає менше, а то мені незручно стрибати на ході вгору-вниз з майже 5м амплітудою бушпріте в спробах спустити стаксель. Ось і Сашко до мене пробрався, але й удвох сил не вистачає.
13:00 Стаксель зовсім зірвався. На штазі бовтається гірлянда прапорців, що полощуться, але спустити його поки так і не виходить. Ну і гаразд, ми повертаємо знову на північ, сподіваючись дійти і сховатись у Балаклавській бухті. Хоча навряд чи вийде, наша максимальна швидкість близько 1 вузла.
13:50 ура! нам вдалося спустити залишки стакселя та прибрати його до каюти. Іноді налітають шквали з дощем
15:00 я вирішив йти під берег і йти назад до Ялти. На палубі я один, нічого мокнути всім. Іноді з'являються дельфіни. Вони вистрибують із великих хвиль не вгору, а вбік. Неймовірно гарно. Ще й вода така ж бірюзова, а на контрасті з чорним небом вона здається підсвіченою звідкись із глибини
16:00 я спробував ще раз повернути до Балаклави, але швидко зрозумів, що це я даремно.
А ось що в Балаклаві приблизно в цей час відбувалося (відео взято з Ютуба). У нас хоча б без граду обійшлося, гаразд!)
О 17:20 остаточно лягли на зворотний курс. Ми вже під прикриттям берега, але нас здуває від нього масами, що постійно сходять з гір вниз, навіть не знаю, як їх правильно назвати. Ось висить на горі хмара, і раптом падає вниз і летить на тебе прямо на очах. Гарне видовище. Але мокре)) Хвилі під прикриттям берега не стали меншими, а ось регулярності як не бувало, таке відчуття, що вони не йдуть з якогось напрямку, а виростають вертикально, в хаотичному порядку, і тільки в момент сходу з гор хмар, коли вітер різко посилюється, вишиковуються в ряд. Але за весь цей час тільки одна хвиля перекотила через борт, повністю заливши всю палубу, і то це сталося, коли я задивився і не встиг підставити корму гребеню, що наближається. Зате всередині човна все ходить ходуном, все що можна – розсипане, розкидане та залите. Хлопці надійно розклинені в ліжках, і тільки Феня літає сюди-туди, бо не може зрозуміти, що відбувається, і намагається знайти спокійне містечко. Іноді її Катя ловить, і вона теж ненадовго фіксується. Я зателефонував до Ялти до агента Василя і попросив, щоб він знову зарезервував.л нам містечко у порту. Іноді на кермі мене змінює Коля, щоб я міг перепочити і переодягнутися в сухе.
Дивно, чому сьогодні прикордонники мовчать? Берег повз нас пропливає так повільно, що здається, ніби ми стоїмо, і до Ялти нам ніколи не дістатися) Близько 22 години, вже в темряві, ми підійшли до мису Ай-Тодор. Шторм уже почав утихати. Коли ми повернули за мис, з берега вихопив нас промінь потужного прожектора і супроводжував близько хвилини. О 23-й годині здався порт. Я спустився вниз, викликати порт-контроль і побачив, що рація стоїть не на 16 каналі. Ось чому прикордонники мовчали, ну і влаштують вони мені!)) Викликав порт-контроль, і тут же, не давши йому відповісти,бесіду вриваються прикордонники. Добре, що в той момент вони зі мною по рації розмовляли, були б поруч, напевно поставили б до стінки)))) Навіть порт-контроль став їх умовляти, що в таке штормове мені не до них було, але вони не вгамовуються. У мене ж сил розмовляти з ними немає, і я повідомляю, що зв'яжуся, щойно пришвартуємось, і перемикаюся на порт-контроль. О 23:25 ми ошвартувалися на тому самому місці, звідки пішли вранці, 18 годин 46 хвилин тому...
5 липня. Зранку мене розбудили прикордонники. "Є хто на "Валгалі"?" – кричали вони з берега. Довелося швидко одягтися та вилізти на палубу. Прикордонників двоє, і вони дуже ввічливі. Навіть перепрошували, що робота у них така. Але протокол на мене склали, незважаючи на форс-мажорні обставини та всі мої пояснення. Не можна у темний час доби ходити без АІС. Але сваритись мені з ними не хотілося, особливо після того, як вони в протоколі написали замість стаксель - "таксель". Феня одразу кудись сховалася, мабуть подумала, що її теж порвуть, або замість паруса піднімуть))) Цікаво, де б у неї був фаловий кут, а де галсовий?)) Коли прикордонники пішли, нас викликав порт-контроль, і попросив переставитись на інше місце, тому що на наше місце йшов заправлятися водою якийсь теплоходик . Вибравши якір і переставивши майже під борт здоровенному теплоходу (він він у центрі кадру з синіми трубами), ми вирушили снідати в місто.
Потім трохи пройшлися набережною, потім Катя, Феня і я вирушили на човен, а Коля з Сашком продовжили екскурсію.
Після обіду до нас заглянув лоцман, який виводитиме великий теплохід з порту, і попередив, щоб ми завели двигун і були напоготові в момент його відходу, інакше нас може надрукувати у причал хвилею від його гвинтів)) Весело)
Але насправді веселощі почалися набагато раніше. Незабаром у порт стала заходити хвиля з моря, і я відчув, що у нас повзе якір. Якийсь час я потихеньку вибирав його і тримав човен під контролем, але потім, при черговому ривку на хвилі, якір зірвався, і нас трохи приклало переднім релінгом бетонну стінку причалу. Довелося нам з Катею спішно скидати всі швартові та відтяжки, які ми приготували для боротьби з хвилею від теплохода, виходити та перекидати якір, а потім заново швартуватись. Коли ми закінчили, з'явилися хлопці,інші хоч і поспішали до нас на допомогу, але затрималися на прохідній – там втратили нашу судову роль, і їх не хотіли пропускати. Потім я запросив у порт-контролю вихід на надувному тузику в акваторію порту, і ми закинули другий якір. А теплохід вже пізніше спокійнісінько відійшов, і нас навіть не хитнуло))
На цьому ялтинські пригоди закінчилися, темніє, заявка на відхід на завтра у прикордонників оформлена, гарний прогноз, сподіваюся, це остання ніч у Ялті цього сезону. А то вже якось набридло тут стирчати, нудно))))
Спасибі, що дочитали, продовження...
Залиште коментар для
1 коментарів
восстановление ванн
Відповісти