День 1

Вітер був чудовий. Не слабкий але й не надто сильний, а погода тепла та сонячна – для розслабленого плавання

На березі Дніпра

Йдемо на південь від Запоріжжя до входу в Каховське водосховище, його ще називають Каховським морем. На фото видно Запоріжжя вдалині

Підходимо до села Біленьке, там плануємо причалити та докупити їжі.

Наш човен у Біленькому

Я залишився в човні, поки решта ходила за їжею. Поспілкувався з місцевим рабаком, який у молодості ходив на судні океанами - було цікаво його послухати.

Простори Каховського водосховища

Якийсь буксир пройшов поряд із нами. Взагалі рух фарватером є, але не щільний

Я подарував прапор і його підняли на ахтерштазі.

Попереду Енергодарська АЕС дійшли за 6 годин. Труби на знижку висотою 140-160 метрів

Дивимося мілини, щоб підійти до бухти енергодарського яхт-клубу

Причалили швидко та без проблем. На фото місце поряд з яхт-клубом, тут ми готували вечерю на багатті

Наш човен

На причалі стояла дуже маленька яхточка, що вже побувала в Чорному морі. Побудована за проектом Ассоль – 5.5 метрів завдовжки. Для 2х метрових чорноморських хвиль не така вже й велика) Про її плавання Чорним морем є розповідь, я пізніше його опублікую .

Яхта проекту ЛЕС-22, на тому ж причалі. Я раніше хотів собі такий човен - просторий всередині і при цьому він швертбот, тобто. може підходити до дрібного берега. Але вийшло все трохи інакше, це я теж розповім ще в іншій статті :)

Причал енергодарського яхт-клубу

У яхт-клубі зустріли Стаса Романюка та капітана яхти Чунга-Чанга, запросили їх на вечерю та весело проводили час за розповідями про плавання. Андрій ліг спати в наметі на березі, а решта команди - у човні. Спалося чудово, а завтра вранці нам треба дійти до Нікополя та затоки трохи далі за нього – там знаходиться могила отамана Сірка, яку ми хочемо подивитися

День 2

Добре виспався вночі) Вирішив прогулятися причалом, перед відходом Яхт-клуб Енергодара. Тут, схоже, стоянка взагалі безкоштовна

Якорі в яхт-клубі

Ранковий причал

Стас Романюк зі своєю дівчиною

Ранкова кава і такий же ранковий суп.

Антон поліз на щоглу щоб розплутати фал (клацніть на фото щоб побачити не обрізаний варіант)

Яхта Гладіатор. Її власник будував її 10 років самотужки зі сталі. Вже встиг на ній побувати у Середземці та Атлантиці зі своїм сином. Поговорили з ним про вітрила і домовилися спробувати великий стаксель, який йому не потрібен, а нам якраз не вистачало - у нас стаксель трохи менше, ніж можна розмістити на форштагу.

Вийшли до Каховського водосховища: ми, Гладіатор та Стас. Човен у Стаса, слід зазначити, швидкий.

Хвиля, яку створює наша яхта)

ЛЕП через водосховище

Зручно Стас надувний човен закріпив на кормі

Пофарбовано красиво

Пінні сліди у Каховському

Дивлюся по GPS на телефоні де ми і нашу швидкість

Коли ми дійшли до затоки, де знаходиться могила отамана Сірка, ми не звернули уваги на високовольтну лінію над затокою. По центру вона провисала до 10 метрів над водою, а в нас щогла 10.5 метрів від води... Винне було пиво та спека, через які всіх розморило. Я тим часом спускався в каюту, щоб покласти там телефон. Почув гучний тріск над головою, побачив іскри на топі щогли. Човен, який має масу 3.5 тонни та інерцію руху, продовжував нести вперед і він почав кренитися через те, що дроти зачепилися за щоглу. Потім човен протягнувтаки під ЛЕП і вона випрямилася на рівний кіль. До ЛЕП ми йшли під двигуном і він захлихнув чомусь одразу після події. Це все сталося за 10-15 секунд. Переконалися, що всі живі і не постраждали, покинули якір і стали розбиратися що з двигуном. Проковирялися пів години, але завести так і не вдалося, а без двигуна нам не вийти із затоки. Тим більше треба ще якось пройти ЛЕП у зворотний бік.

Розташування могили Сірка та ЛЕП, за яку ми зачепилися

Нам пощастило, що поряд проходила ось така яхточка і хлопці погодилися нас відбуксирувати.

А щоб висота щогли від води поменшала, ми нахилили яхту, підвісивши 40-літровий бак з водою до кінця гіка. Пройшли нормально під проводами і зупинилися, щоб продовжити ремонт. Дочекалися Стаса, який відстав, бо причалив у Нікополі. Він допоміг розібратися з двигуном - виявилося, що проблема не в тому, що там могло щось згоріти, а просто осад неякісного бензину потрапив у карбюратор із-за крену човна.

Фотка могили Сірка, на яку ми так і не потрапили

Відходимо від затоки. Після заходу сонця прийшли в Нікопольський яхт-клуб, пришвартувалися там і залишилися на ночівлю.

Стас запросив себе на вечерю

))

День 3 та 4

Вночі нас зірвало зі швартового довелося заново прив'язуватися (швартів перетерло об гостру залізяку на причалі). На карті Нікопольський яхт-клуб. Одна ночівля там безкоштовна

У Нікопольському яхт-клубі теж живуть птахи

Нікопольська бухта яхт-клубу. Я пройшовся по причалу та побачив кілька човнів, що продавалися в інтернеті.

За кілька годин ми були біля Енергодару. На фото - градирні АЕС

Енергодар вдалині

Знову пройшли під ЛЕП. У цих висота дротів над водою не менше 20 метрів. Вже дивилися заздалегідь) У Каховському водосховищі досить дрібно – зазвичай не більше 10 метрів. ЛЕП стоять на бетонній основі на дні

Захід сонця, щоб встигнути вранці на роботу, треба йти всю ніч.

Вночі на годину зупинилися в Біленькому, до нас на борт перейшов один член команди Стаса, бо йому теж треба було на роботу вранці, а Стас зі своїм човном залишився спати в Біленькому. На фото вже ранок 4-го дня, я покемарив у каюті. Перед сном я сидів на кормі з капітаном і працював на шкотах на змінах галсів, а в перервах дивився GPS на телефоні де ми. Ну і одного разу трапилася якась фігня і треба було швидко поцькувати шкот, а телефон я поклав на банку (сидіння) поруч із собою... Це був останній момент коли я його бачив) Люди, не берете із собою на водудорогі телефони, коли ви його втопите – лише питання часу :)

До запорізького причалу підійшли о 8 годині ранку, трохи сонні але з новими враженнями і цілком задоволені плаванням, що вийшло.