Завтра починається наш велопохід по Туреччині за маршрутом Анталья – Ізмір, вже речі зібрані, спати до від'їзду залишилось години 3 :) Група набралася з 5 людей: Я (Клочко Артем), Оля Білінська, Тетяна Лазунько, Юра Васильєв та Гриша Косяк. Похід зареєстрували як дві велоеденички (бо ні в кого з нас поки що немає досвіду водіння 2 кс) Всього планується проїхати 530 км за 13 днів, з одним днем на автобусному переїзді.

Для лінивих є відео про весь похід коротко :)

Виліт у нас був із Донецька, куди нашій групі потрібно було добиратися із Запоріжжя, де ми проживаємо. Прямий поїзд був нічним, якби поїхали ним, у Донецьку довелося б чекати 20 години до вильоту. Тому вирішили їхати через Дніпропетровськ, заразом погуляти там. По приїзду виявилося, що декільком учасникам потрібно поставити замочки на ланцюг і обміняти гривні на долари. Нагуглили зі смартфона найближчий веломагазин до нас і поїхали. Виявилося, магазин шифрується від податкової і ми ледве знайшли непримітні дверцята в приватний будинок, в якому й був магазин. Ехаь до Донецька на поїзді Шкода - двоповерхової електричці. Всередині сидячі місця, мені дісталося місце на другому поверсі. У кожного місця є розетка 220В, тому я підзарядив телефон і акумулятори у ліхтарі.

У Донецьку побували біля Донеччини, там гарний парк. О 22:00 приїхали до аеропорту Донецька. До речі, він знаходиться всього в 3х км від залізничного вокзалу і поруч знаходиться супермаркет Метро, так що їжу та пакувальні матеріали для велів можна купити там. На упаковку велів витратили 3:00, т.к. у нас дві дівчини, яким допомагали розбирати. Цього разу ми вели упаковали попарно і так і провезли, щоби менше платити за провезення велосипедів (по 60 доларів за упаковку в один бік).

Виліт був о 3:20, враження від перельоту: зайшов у літак, заплющив очі, розплющив очі, вийшов із літака. Все проспав:) У нас переліт був через Стамбул, де треба було почекати 2 години до літака до Анталії. Олю мало не втратили в аеропорту, вона заснула на сидіннях, де її ніхто з нас не бачив) В Анталію летіли всього година, була низька хмарність і сідали прикольно: хмари, хмари і раптом уже сіли:)

Літак сів в Анталії о 9:10. У процесі збирання велетень виявилися вісімки на колесах майже у всіх, але невеликі. Оскільки раніше ніхто з нас не виправляв вісімок, то вирішили так і залишити. Ще в мене чомусь стало погано гальмувати заднє гальмо (гідравліка) але начебто можна було обійтися. Перестали збирати велі приблизно о 12:00. Ще в нас була накладка з наметом: ми планували взяти 2 двомісні намети на п'ятьох, але один з них виявився ашан-наметом... вирішили попросити у наших друзів, які якраз закінчували свій піший похід у Туреччиніень нашого прильоту. Поки ми збирали велі, Оля поїхала на маршрутці на автовокзал, де ми домовилися зустрітися з другою групою і коли зі складанням велів закінчили, приїхала Оля з 4-місним штормовим наметом. Забігаючи наперед, хочу сказати що вона знадобилася) З ашан-наметом у Туреччині під дощем робити нічого.

Сьогодні ми мали ночувати в Кемері, до якого 70 км, тому їхали швидко. Дорогою купили картоплю, цибулю та хліб (на одну вечерю, коштувало 5 лір або 25 грн), бензин для пальника (0.8 літра за 4 ліри або 20 грн) та трохи води.

Дорога трохи напружувала близькістю транспорту, але водії краще, ніж в Україні. Проїхали 3 тунелі, в них так галасливо що проїхавши всі зупинилися відпочити.

За 18 кілометрів до Кемера ми потрапили в дощ, а оскільки був уже вечір, вирішили їхати під дощем. За годину дороги під дощем промокли повністю, трохи намокли спальники, але трохи. Накидки від дощу на баули не брали.

Графік набору висоти за 1й день

Наш трек за 1й день