Прокинулися під шум моря, ранок був сонячним, як і 4 попередні дні. До нас підійшов охоронець та попросив скласти намети, т.к. дома наметів збирався поставити пляжні лежаки. Намети зібрали за 10 хвилин. Приготували кашу з булгуру та салатик з помідорами, цибулею та огірками. Помідори та огірки у Туреччині смачніші ніж у нас в Україні. Попили хтось чай, хтось кава і склали баули. Нам сьогодні треба відвідати стародавнє місто Ефес, побудоване греками. До речі, найвідоміше пиво в Туреччині також називається Ефес.

Збираємо намети, перед виїздом Оля тренує розтяжку

Дорога до міста була дуже короткою: за 1.5 години доїхали.

Дивні кубики сіна

Виставка гіпсових фігур біля дороги

Поруч із Ефесом є маленький приватний аеродром :)

На касі нас порадували ціною квитка 25 лір (125 грн) і ми, подумавши, вирішили лізти через паркан:) як показав час, це була не дуже хороша ідея:)

Ми пішли вздовж паркану, поки не зникли з поля зору охоронців, далі стали уважно оглядати зарослий чагарником паркан на предмет дір :) дірка була знайдена і пригнувшись, ми протиснулися в неї. Майже відразу почався чагарник з колючками і з ойканням ми поступово просунулися через нього до найближчих руїн міста. Тут нам і не пощастило: саме ця частина руїн зараз реставрувалася і нас побачили робітники. Ми вдали що не розуміємо англійську, але вони викликали сек'юріті. Я думав, що вже всі - потрапили. Але нас просто відвели довходу та попросили купити квитки, якщо ми хочемо оглядати Ефес.

Випадковий мак серед руїн

Ефес – це казкове місто давнини. Стільки різьблення каменю на вулицях, величні колони, двоповерхова будівля бібліотеки, навіть стародавній громадський туалет.

Бібліотека Ефеса

На вулицях повно котів і кошенят :) вони люблять випрасування і воду, не дивно за такою спекою. До речі, у нас троє в групі встигли згоріти на сонці :)

Оля вирішила перевірити свої скелелазні здібності та залізти на стіну будинку. Залізла без проблем, а коли злазила випадково обрушила камінь, розміром із шлакоблок :) ніхто не побачив і ми швиденько звідти звалили :)

Юра віддирає згорілу шкіру )

Наш незареєстрований у МКК учасник велопоходу

Головна вулиця в Ефесі

Після Ефеса поїхали до міста Сельчук та затарилися продуктами на вечерю та водою. Там на ринку я побачив величезні цибулини, як три кулаки розміром. Їжа у Туреччині не дорога, як в Україні приблизно.

Вже темніло, і ми поїхали у бік Ізміру шукати ночівлю. Приблизно за 5 км знайшлася чудова галявина, де й розбили табір. Я швидко поставив намет, зняв баул з великого і без нічого поїхав назад у селян, щоб написати звіт - гроші на GPRS інтернет у мене закінчилися. До речі, можливо, звіт завтра я не зможу викласти з цієї ж причини. Усього проїхали 29 км та набрали 150 м висоти. Завтра 80 км до Ізміру, сподіваюся, доїдемо до вечора