День 11. Дорога до Ізміру
Прокинулися чомусь рано, спалося добре. Вранці у наметі під сонцем баня :)
Поснідали і поїхали дивитись замок на пагорбі біля Сельчука. Дістатись до нього було не просто і в процесі цього ми дізналися, що замок закрито на реставрацію, але можна подивитися на стародавню церкву поблизу.
У церкві вхід коштував 8 лір і вирішили забити неї, т.к. після Ефеса жодні руїни вже не вражають. Натомість поруч знайшлися кіоски з недорогими сувенірами, де ми й закупилися подарунками. Торгуватися з продавцями треба завжди і завжди посміхатися, якщо хочете вибити хорошу знижку :)
Гніздо лелеки з пташенятами :)
Сьогодні нам треба було доїхати до Ізміру – міста-мегаполісу та знайти там нівлю. Сьогодні було особливо жарко і я нарешті теж згорів :) Їхати автомагістраллю на велосипедах заборонено, так що довелося петляти по селах. Приблизно за 30 км від Ізміру до нас під'їхав хлопець на мотоциклі і запропонував проводити до Ізміру. Дорогу я і так знав, але вирішив дозволити йому вести нас - може він знає, де можна зрізати. Виявилося, що нічого він не зрізав і через 15 км попросив із нас грошей за послуги провідника. Т.к. ми його не просили допомагати і заздалегідь він нас не попередивділ, то ми відповіли: тешикюре дерим, тобто велике спасибі і поїхали своєю дорогою. Ось такі вулички у Сільчуку. Я взагалі люблю маленькі містечка
На автозаправках в Туреччині не так, як в Україні: тут є столики для відпочинку, машина для приготування безкоштовного чаю.
Випадкові фото по дорозі до Ізміру
У Туреччині переважно не дуже високі дерева
Це місто було відзначено у нас у маршрутній книзі
Цих веселих школярів ми зустріли у мечеті, де набирали воду. До речі, у будь-якій мечеті є питна вода, безкоштовно.
Я вперше побачив маленьке торнадо на дорозі: діаметром 2 метри і 4 метри.
Під'їжджаючи до Ізміру, побачили аеропорт, з якого нам відлітати 24 травня.
Ізмір нас зустрів шаленим рухом транспорту, їхати поряд з автобусами і фурами, що проносяться, було не прикольно. Стали думати де заночувати: варіант на міському пляжі не підійшов, бо пляжі тут маленькі, а майже вздовж берега йде набережна. Оля сказала, що в Ізмірі є пара знайомих з міжнародної організації best і що вони можуть допомогти з житлом. Стали шукати комп'ютерний клуб, щоб зв'язатися з цими товаришами. Запитали якогось мужика біля бару, який погано розумів англійською, але дуже хотів нам допомогти. Через хвилину збіглося ще чоловік 5 місцевих і зібрали консиліум як нам допомогти :) зрештою вони показали нам інтернет-клуб, звідки Оля запитала своїх знайомих за нічівлю і ми домовилися про зустріч. Місце зустрічі знаходилося у протилежній точці міста. Виїхали ми приблизно о 10 годині вечора і добиралися години півтори. Ізмір величезне місто, яке можна порівняти з Києвом. А переплетення доріг на розв'язках за умов поганого освітлення змушували поламати голову над тим, куди згортати. До речі, деякі дороги У Ізмірі двоярусні :) На місці зустрічі відправили смску людині, з якою домовилися і почали чекати. Через 10 хвилин прийшли 5 людей і беста і після знайомства запропонували такий варіант: в одній квартирі сплять троє з нас, а в другій двоє. Ми погодились. У квартирі я нарешті прийняв гарячий душ, поїв національний локшинний супчик і ліг писати звіт у нормальне ліжко :) Завтра гулятимемо Ізміром, правда я ще не знаю де саме :) Проїхали 1026 км, набрали висоти 400 м.
Залиште коментар для
0 коментарів