Прокинувшись раніше, приготували сніданок, востаннє скупнулися і поїхали до аеропорту. Просто кнопка виклику таксі на стовпі:)

Дорога від нашого гостинного лісу до аеропорту зайняла близько години. Далі вже звично почав розбирати велі, пакувати все і чекати на посадку на літак. Все пройшло гладко без проблем. Переліт так само був з пересадкою в Стамбулі і в Харкові ми були години о 3 ранку. Я не зміг знайти ключ від педалей, подумав, що забув у Туреччині (насправді просто не знайшов у речах - він був на дні баула) і пішов на стоянку питати таксистів, виявилося в одного з них є потрібний ключ. До 5 ранку доїхали до залізничного вокзалу та купили квитки на потяг у Запоріжжі. З цими нічнимиперельотами можна забути що таке нормальний сон :) Проїхали на велах: 15 км

Підсумки: Всього проїхали велосипедами: 310 км. У Туреччині теплий клімат та гостинні люди, які завжди готові допомогти. Дуже багато джерел із водою, багато місць, де можна безкоштовно поставити намет на ніч. Замало веломагазинів та багато колючок, так що з собою обов'язково треба брати комплект латок та 2 запасні камери. Грошей у Туреччині витрачено по 1300 грн на особу, це з 5 автобусними переїздами, на які пішла половина цих грошей. Їжа дешева, якщо не купувати у місцях матрацного туризму.

Наприкінці вересня - на початку жовтня температура вночі в середньому була 20 градусів, вдень - у середньому 24 градуси. Сонце не палило шкіру, хоча я не користувався ніякими захисними кремами не згорів, а засмага добре видно досі (на момент написання статті пройшло 4 місяці). Дороги дуже хороші, за 10 днів я знайшов 1 маленьку яму в асфальті і все:) Серйозних поломок не було: вісімки на колесах (від перевезення в літаку) та проколи. Вважаю, що Туреччина дуже добре підходить для велотуризму, особливо для тих, хто вперше має намір їхати за кордон.про свій велосипед.